Подати скаргу
Закрити пошук
17.03.2021

Заява Комісії з журналістської етики щодо недопущення випадків дискримінації в журналістській діяльності

Впродовж 2020 – на початку 2021 року до Комісії журналістської етики надходила низка скарг на матеріали, які містять дискримінаційні висловлювання, спрямовані на розпалювання міжетнічної чи міжрегілійної ворожнечі, дискримінують людей за ознакою статі, гендерної ідентичності, містять сексизм тощо. Такі випадки є порушенням Кодексу етики українського журналіста.

У своїх рішеннях Комісія неодноразово засуджувала діяльність журналістів і медіа, які в своїх матеріалах використовували «мову ворожнечі», припускалися дискримінаційних і сексистських висловлювань на адресу певних груп людей.

1. Дискримінація за ознакою національності / етнічного походження.

Розглянувши скаргу Ольги Веснянки та Ромського правозахисного центру м. Одеси на 133 випуск  телевізійної програми «Секретні матеріали» на телеканалі 1+1 «Позолоти ручку, дорогенький: діджиталізація  проти циганського свавілля», Комісія дійшла висновку, що телеканал припустився порушення п. 15 Кодексу етики українського журналіста. В анонсі програми було зазначено: «Цигани відкрито намагаються заволодіти вашими грошима лише в кіно, бо в житті вони працюють непомітно і дуже ефективно. Важко знайти людину, яка хоч раз не ставала жертвою цих злодіїв. Тому українці разом з поліцією створили ресурс для відстеження таких бандитських угруповань».

Риторика, використана у анонсі, була дискримінаційною та такою, яка принижує людську гідність представників ромської національності. Такі висловлювання посилюють існуючі негативні стереотипи, що призводить до утисків ромів в Україні. Зважаючи на це, Комісія оголосила редакції ТРК «Студія 1+1» публічний осуд.

2. Дискримінація за ознакою статі

Кампанія проти сексизму в медіа та політиці «Повага» звернулася до Комісії зі скаргою на публікацію «Одессе жопа? Новый эротический календарь «Думской» на 2020 год» від 24 грудня 2019 року. Автори скарги зазначали, що публікація календаря «є яскравим прикладом об’єктивації. В даному випадку маємо використання зображення жіночого тіла як сексуального об’єкта, без поваги до гідності та персоналії».

Попри те, що редакція мала намір шляхом продажу календаря зібрати кошти на благодійні цілі, використані зображення поширюють сексизм та зміцнюють небезпечні для суспільства гендерні стереотипи, що в подальшому призводить до дискримінації жінок. Тому Комісія встановила порушення п. 15 Кодексу етики українського журналіста і оголосила редакції «Думської» дружнє попередження.

3. Ретрансляція дискримінаційних висловлювань

Комісія розглянула скаргу на матеріал «Бог и гендер. О чем спорили феминистки и праворадикалы на Подоле», розміщений на сайті Ліга.net. Журналістка подала читачам позиції обох сторін конфлікту, при цьому лідер ГО «Традиція і порядок» вдався до викривальної промови про феміністичний рух і, зрештою, поставив під сумнів можливість людей бути рівними. По суті, інтернет-видання стало майданчиком для пропагування ідеї про нерівність людей і поширення дискримінаційних виступів. Комісія висловила редакції дружнє попередження, зазначивши, що збалансованість подачі позицій двох сторін не може трактуватися вульгарно – як подача рівних позицій поліцейського і терориста, нападника і жертви тощо, – а матеріали, пов’язані з резонансними нападами на ґрунті ненависті, повинні подаватися разом із аналізом відповідного контексту.

Також протягом зазначеного періоду Комісія розглядала скарги на матеріали з ознаками дискримінації окремих груп людей за ознакою належності до ЛГБТ-спільноти, до певних релігійних конфесій, дискримінації людей із ментальними розладами тощо.

Узагальнивши рішення за скаргами на журналістські матеріали, які містять «мову ворожнечі» та інші прояви дискримінації, Комісія з журналістської етики звертає увагу на важливість дотримуватися пункту 15 Кодексу етики українського журналіста: «Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу. Необхідно утримуватися від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики».

Поява матеріалів із ознаками дискримінації окремих груп людей відбиває ситуацію в українському суспільстві, де з одного боку, існують стереотипи та упередження стосовно тих чи інших груп, з іншого – ці стереотипи активно використовують політики та лідери думок для досягнення власних цілей.  Зважаючи на поширеність випадків дискримінації за ознакою статі, раси, національності, релігійних та політичних уподобань в українському суспільстві, ЗМІ не мають толерувати та заохочувати таку поведінку шляхом публікації дискримінаційних матеріалів та повинні розуміти свій вплив на формування суспільної культури та свідомості.

Серед різних форм дискримінації найпоширенішою в медіа є «мова ворожнечі». Стратегія та план дій ООН проти мови ворожнечі визначає її як «будь-якого роду комунікацію в усній, письмовій або поведінковій формі, яка носить ворожий характер або використовує зневажливі чи дискримінаційні формулювання стосовно будь-якої особи чи групи осіб за ознакою того, хто вони є, або іншими словами, за ознакою їх релігії, етнічного походження, національності, раси, кольору шкіри, соціального походження, статі та інших факторів ідентичності».

Комітет міністрів Ради Європи визначає мову ворожнечі як усі форми самовираження, які включають поширення, підбурення, сприяння або виправдання расової ненависті, ксенофобії, антисемітизму чи інших видів ненависті на ґрунті нетерпимості, у тому числі нетерпимість висловів у формі радикального націоналізму та етноцентризму, дискримінації та ворожості щодо меншин, мігрантів і людей з числа іммігрантів.

Комісія з журналістської етики закликає журналістів розпізнавати «мову ворожнечі» і протидіяти їй. «Журналістам та редакторам важливо бути обізнаними з тим, як проявляється мови ворожнечі на практиці, аби уникати трансляції меседжів, що можуть розпалювати ненависть. Небезпека мови ворожнечі в журналістиці є загальновідомою. У багатьох частинах світу мова ворожнечі призвела до трагічних наслідків. Використання мови ворожнечі може підбурювати до скоєння злочинів на ґрунті ненависті або супроводжувати скоєння таких злочинів. Тому ЗМІ мають утримуватися від трансляції мови ворожнечі та керуватися в своїй роботі професійними етичними стандартами», – зазначає членкиня Комісії Тетяна Печончик.

Слова і зображення можуть підкріплювати негативні суспільні упередження чи стереотипи – наприклад, стосовно жінок. Сексизм може проявлятися, у тому числі, у формі візуальних зображень, що посилюють або підтримують гендерні стереотипи, сприяють формуванню соціального клімату, у якому жінок зневажають, їхню самооцінку занижують, а діяльність і можливості вибору обмежують, зокрема, на роботі, в приватній, громадській сфері та в онлайн-просторі.

Коли справа доходить до мови ворожнечі, журналісти та редактори повинні взяти паузу, щоб оцінити потенційний вплив агресивного, провокаційного контенту, наголошують автори П’ятискладового тесту на мову ворожнечі,  розробленого Мережею етичної журналістики. Дотримання недискримінаційних стандартів є надзвичайно важливим у діяльності ЗМІ, які цінують довіру аудиторії.  

Водночас Комісія наголошує, що дотримання таких стандартів не означає відмову від висвітлення гострих тем, кризових ситуацій і суспільних конфліктів, у тому числі – міжетнічних, міжрелігійних та інших. Проте таке висвітлення має відбуватися з урахуванням низки окреслених нижче рекомендацій.

Для того, щоб уникати розпалювання ворожнечі в суспільстві та дискримінації людей за будь-якою ознакою, журналістам варто:

1. Не поширювати ідеї, які несуть загрозу насильства, дискримінації за статтю, мовою, расою, релігією, національністю чи етнічним походженням, регіональним чи соціальним походженням або політичними уподобаннями.

2. Демонструвати однозначне засудження нападів на ґрунті ненависті та вербальної агресії, якщо вона дискримінує певну групу людей.

3. Усвідомлювати, що збалансованість подачі позицій двох сторін не може трактуватися вульгарно – як подача рівних позицій поліцейського і терориста, нападника і жертви тощо.

4. Матеріали, пов’язані з резонансними нападами на ґрунті ненависті, повинні подаватися разом із аналізом відповідного контексту.

5. Дискримінаційні заяви, які порушують права людини, не можуть публікуватися як «коментар». Медіа не мають ставати майданчиком для ретрансляції дискримінаційних висловів, а журналісти повинні чітко відмежовуватися від таких заяв (наприклад, у прямому ефірі) та негайно давати їм оцінку.

6. Не використовувати сексуальний образ жінок та чоловіків, якщо це не пов’язано з темою публікації.

7. Приділяти увагу та висвітлювати питання про права жінок, гендерну рівність, проблеми домашнього насильства, представленість жінок у політиці, місцевому самоврядуванні, спорті, армії тощо.

8. Уживати фемінітиви при позначенні людини за ознакою професії, посади чи виду занять, якщо йдеться про жінок.

9. Звертати увагу навіть на дрібні чи «побутові» прояви сексизму, які через ЗМІ поглиблюють дискримінацію в суспільстві за ознакою статі.

10. Уникати стереотипного зображення представників різноманітних меншин і вразливих до дискримінації груп.

Комісія з журналістської етики у своїй діяльності прагне сформувати культуру професійної та чесної журналістики. З огляду на значний вплив та довіру серед громадськості, для українських медіа надзвичайно важливо боротися з негативними стереотипами та стигматизацією, створювати майданчики для міжкультурного діалогу, сприяти кращому розумінню необхідності різноманіття культур і поглядів у демократичному суспільстві, формувати культуру ненасильницької поведінки у суспільстві, вільну від сексизму, мови ворожнечі і дискримінації за будь-якою ознакою.

 

Підготовлено у рамках проєкту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США

Поділитись