Заслуговувати звання і нагороди – це не те, що сумісне зі званням “сторожового пса демократії", - Тетяна Лебедєва 2 липня 2021

Члени Комісії з журналістської етики взяли участь в онлайн-дискусії “Проблемні питання саморегуляції медіа”, яку 29-30 червня 2021 року провела Незалежна медійна рада. Під час якої йшлося про важливість об'єднуватися навколо професійних стандартів. Крім того, обговорили питання  “кого слід вважати журналістом?”, статус блогерів та вимоги до них, журналістські посвідчення, звання заслуженого журналіста та його можливе скасування.

Минулоріч 44% українців отримували інформацію про події у нашій країні та світі з соціальних мереж, для 11% джерелом були месенджери – такі дані повідомляє фонд “Демократичні ініціативи”. Тож блогери дедалі успішніше конкурують із традиційними медіа. Адже для порівняння, із загальноукраїнських газет черпають інформацію 7% громадян. Чи прирівнювати блогерів до журналістів – на це учасники обговорення не схильні однозначно відповідати “так” чи “ні”, натомість пропонують розпочати дискусію всередині галузі. Експерти погоджуються, що питання не в тому, аби видати авторам популярних блогів посвідчення, потрібно спонукати їх дотримуватися стандартів і не маніпулювати читачами.

Комісія з журналістської етики поки не оцінює пости у Facebook чи відео в Youtube як журналістські матеріали, наголосила Тетяна Лебедєва, членкиня Комісії, почесна голова Незалежної асоціації медіа. “Однак зараз ми багато чого змінюємо у своїй роботі і думаю, що цю тему теж розглянемо. Якщо відбуваються кричущі випадки порушень, ми реагуємо, відзначаємо ці небезпечні тенденції і даємо поради”, – вказала вона.  Тетяна Лебедєва відзначає, що готова вважати журналістом блогера, котрий погоджується нести відповідальність за інформацію та сповідує певні критерії для свого контенту. “Але є блогери, яким подобається необмеженість. Якщо вони переходять “червоні лінії” у медійній сфері – а вони є – то це вже питання не саморегуляції, а дотримання закону”.

Не “розокремлювати” блогерство і журналістику закликав Андрій Куликов, Голова Комісії з журналістської етики, журналіст, ведучий, Голова Правління “Громадського радіо”. Він також наголошує, що це лише форма, де можуть висловлювати свої думки і журналісти, і не журналісти. “Антон Геращенко блогер, але це блог держслужбовця. Політологи пишуть тексти, але це політичні блоги. Знову-таки, блоги бувають абсолютно різні за жанрами. Найближче вони стоять до колонок, які, знову-таки, пишуть зазвичай не журналісти, а запрошені автори”, – пояснив він.

Посвідчення – ще один атрибут “офіційного” журналіста, який на практиці використовують у різних маніпуляціях, хоча сама ідея такого документу покликана дати журналістам належний захист і водночас вирізнити їх для громадян. “Вони існують, аби люди могли розрізнити, де справжні журналісти, а де несправжні. Так само як посвідчення адвоката чи лікаря”, – відзначив Андрій Куликов.

Андрій Куликов, який двічі відмовлявся від звання заслуженого журналіста, пояснив свої рішення тим, що воно надто близьке до ідеї, що журналіст має щось “заслужити”, а у списку є не лише люди, які зробили великі справи для галузі, а й інші. “Відзначати людей треба, але замість присвоювати звання, назвіть прізвище людини, повідомте, що вона зробила. Сприяйте поширенню її творчого, щоденного, часом дуже важкого внеску. На мою думку, це дієвіше і активніше, ніж звання заслуженого журналіста”, – запропонував він.

Чому це звання досі подекуди зберігає популярність? “З досвіду спілкування з регіональними журналістами, місцевою владою, студентами-журналістами непрофільних вишів, я знаю, що звання заслуженого журналіста у регіонах досить авторитетне, особливо для тих, хто не у медійній галузі. Це лишилося від СРСР, і швидкої зміни не вийде, треба пройти шлях, щоб закласти інше значення і розуміння”, – каже Світлана Остапа, членкиня КЖЕ, заступниця шеф-редактора “Детектор медіа, голова Наглядової ради Суспільного”.

Коментарі