Подати скаргу
Закрити пошук
Статус рішення:
Немає порушення

Щодо фотоматеріалу Ігора Дудника у Інтернет-виданні «Заборона»

Подавач:
Каміла-Моніка Лі
Дата подання:
23.07.2021
Скарга подана на:
Інтернет-видання «Заборона»
Статті кодексу:
15. Заборона дискримінації

Рішення

Опис ситуації

До Комісії з журналістської етики 5 травня 2021 року надійшла скарга Каміли-Моніки Лі на матеріал Інтернет-видання «Заборона» «Усміхнені і добрі обличчя. Ігор Дудник – в «Рівні цензури»», який було опубліковано 27 вересня 2020 року, доступний за посиланням: https://zaborona.com/ihor-dudnyk/.

Публікація складається з 20 портретних фото осіб східно-азіатської зовнішності з замальованими очима. Кожне фото має підпис, що є рефлексією автора на певну реалію його життя у Китаї протягом трьох років та його спробою розвінчати міфи, що обвивають потенційний переїзд українців до Китаю. Частина з цих підписів є провокативними або ж критичними або до китайського правлячого режиму («У нас за тобой всегда будет смотреть Большой Брат»), або до окремих помічених автором фактів («Зачем туалет, если можно облегчиться прямо на тротуар?»).

На думку заявниці, у матеріалі було поширено мову ворожнечі щодо етнічних груп, які також проживають на території України або є громадянами України.

7 липня 2021 року Комісія звернулася з листом до Інтернет-видання «Заборона» з проханням надати коментарі щодо наявності у вказаному матеріалі порушень вимог пункту 15 Кодексу етики українського журналіста та зазначених у скарзі аргументів. Відповідь від видання надійшла 9 липня 2021 року. У ній голова організації Роман Степанович зазначив, що у відповідному розділі сайту редакція публікує історії, що не співзвучні з масовою культурою чи наражаються на безпідставну цензуру в ЗМІ і в соціальних мережах. Рубрика була створена для висловлення особистої думки без обмежень та містить художні проекти з мінімальним втручанням з боку редакції.

Що ж до матеріалу, то «Заборона» не вбачає в творах автора дискримінації щодо людей східно-азіатського регіону. Матеріал містить особисту думку автора, який перебуваючи в Китаї протягом трьох років, скоріше сам відносився до національної меншини і міг відчувати дискримінацію щодо себе в чужій країні, що є основною темою його роботи. Написи на фотографіях не містять образливих висловлювань чи нецензурної лексики та несуть інформацію про те, що автор побачив під час життя в Китаї.

Відповідні етичні стандарти

Пункт 15 Кодексу етики українського журналіста: «Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу. Необхідно утримуватися від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики».

Щодо порушень вимог пункту 15 Кодексу

Принцип недискримінації закріплений у більшості міжнародних документів, які стосуються захисту прав людини. Наслідком закріплення цього принципу є і заборона на поширення мови ворожнечі, що є однією з категорій контенту, поширення якої є неприпустимим як з точки зору етичних стандартів, так і з точки зору законодавчого та міжнародно-правового медійного регулювання, зокрема практики Європейського суду з прав людини та статті 20 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Одними з найважливіших елементів оцінки того, чи містяться у матеріалі заклики до поширення ворожнечі, є зміст матеріалу та його контекст, а також намір автора розпалювати ворожнечу. Саме намір автора, незважаючи на аудиторію поширення матеріалу, був визнаний ключовим моментом щодо аналізу наявності в онлайн-публікаціях мови ворожнечі у нещодавньому рішенні Європейського суду з прав людини у справі Kilin v Russia.

У цьому контексті окремо варто наголосити на тому, що мистецька свобода вираження поглядів («artistic speech») також заслуговує на підвищений рівень захисту. Ба більше, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що «свобода вираження поглядів стосується не лише інформації чи ідей, які сприймаються прихильно чи байдуже або не вважаються образливими, але і тих, які ображають, шокують чи тривожать».

Виходячи з цих позицій, Комісія погоджується з доводами редакції щодо того, що розглядуваний матеріал є радше рефлексією автора на свій досвід життя у Китаї. Ця робота є мистецькою і закликає читачів задуматися над тим, чи варто ідеалізувати потенційний переїзд до Китаю як до однієї зі світових супердержав, яка, втім, не гребує порушувати права людини. У цій мистецькій роботі Ігор Дудник провокує та висловлює думки, що можуть бути образливими для низки категорій читачів. Втім, Комісія вважає, що не кожна робота, яка ображає певну категорію населення, містить в собі розпалювання ворожнечі.

Її контекст, а також відсутність намірів розпалювати ворожнечу Ігорем Дудником свідчать про відсутність мови ворожнечі у публікації, розміщеній Інтернет-виданням «Заборона». Виходячи з цього, Комісія доходить висновку про відсутність порушень вимог пункту 15 Кодексу в цій публікації.

Висновок та рекомендації

Зважаючи на викладене вище, Комісія вважає, що матеріал Інтернет-видання «Заборона» «Усміхнені і добрі обличчя. Ігор Дудник – в «Рівні цензури»», який було опубліковано 27 вересня 2020 року, відповідає вимогам Кодексу етики українського журналіста.

У мистецьких матеріалах, що мають на меті підняття соціально важливої тематики та можуть провокувати певну категорію споживачів, Комісія рекомендує медіа:

  • утримуватися від розпалювання ворожнечі;
  • враховувати ризик можливості образити частину читачів та бути готовими до цього;
  • надати майданчик для публічної дискусії щодо елементів матеріалу, які можуть шокувати частину користувачів, зокрема через надання права висловитися особам, які відчувають дискомфорт від перегляду матеріалу, у коментарях або окремих матеріалах;
  • модерувати відповідну дискусію належним чином аби не допустити її перетворення у майданчик з розпалювання ворожнечі.

                    Голова Комісії                                       Андрій Куликов

Текст скарги

До Комісії з журналістської етики 5 травня 2021 року надійшла скарга Каміли-Моніки Лі на матеріал Інтернет-видання «Заборона» «Усміхнені і добрі обличчя. Ігор Дудник – в «Рівні цензури»», який було опубліковано 27 вересня 2020 року, доступний за посиланням: https://zaborona.com/ihor-dudnyk/.

Публікація складається з 20 портретних фото осіб східно-азіатської зовнішності з замальованими очима. Кожне фото має підпис, що є рефлексією автора на певну реалію його життя у Китаї протягом трьох років та його спробою розвінчати міфи, що обвивають потенційний переїзд українців до Китаю. Частина з цих підписів є провокативними або ж критичними або до китайського правлячого режиму («У нас за тобой всегда будет смотреть Большой Брат»), або до окремих помічених автором фактів («Зачем туалет, если можно облегчиться прямо на тротуар?»).

На думку заявниці, у матеріалі було поширено мову ворожнечі щодо етнічних груп, які також проживають на території України або є громадянами України.

Поділитись