ЗАЯВА КОМІСІЇ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ щодо оприлюднення Дмитром Гордоном інтерв'ю з Наталією Поклонською та Ігорем Гіркіним 22 травня 2020

Зважаючи на значний суспільний резонанс та гостру дискусію в журналістській спільноті, Комісія журналістської етики вважає за необхідне висловитися щодо інтерв’ю Дмитра Гордона з Наталією Поклонською та Ігорем Гіркіним.

Передісторія

Засновник інтернет-видання «ГОРДОН» та телеведучий Дмитро Гордон провів інтерв’ю з Наталією Поклонською та Ігорем Гіркіним. Наталія Поклонська - колишня українська прокурорка, яка після окупації Криму в 2014 році перейшла на бік Росії та указом президента РФ Путіна була призначена «прокурором» окупованого Криму. Згодом була обрана до Державної Думи РФ. Українські правоохоронні органи порушили низку кримінальних справ проти Поклонської, у тому числі за державну зраду і причетність до незаконної заборони Меджлісу кримськотатарського народу. Ігор Гіркін (Стрєлков) - один із ватажків бойовиків «ДНР», так званий міністр оборони «ДНР». Міжнародна Спільна слідча група, що розслідувала збиття літака рейсу MH17, назвала Гіркіна (Стрєлкова) серед чотирьох підозрюваних у збитті цього літака.

Обидва інтерв’ю транслювалися наживо через YouTube-канал Дмитра Гордона і тривали близько трьох годин. Частина громадськості висловила обурення щодо самого факту цих інтерв’ю та щодо їхнього змісту. Також обурення викликав той факт, що Дмитро Гордон заявив, що проводив ці інтерв’ю у співпраці із СБУ, хоча в самій СБУ це заперечили.

Відтак Комісія журналістської етики вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо факту інтерв’ю

Журналісти мають право брати інтерв'ю у диктаторів, воєнних злочинців, підозрюваних у тяжких міжнародних злочинах та інших подібних осіб, яких негативно сприймає та засуджує значна частина або і більшість аудиторії. Часом такі особи є єдиним джерелом отримання суспільно важливої інформації, що обґрунтовує необхідність розмови з ними.

Проте у таких випадках журналісти та редакції повинні зберігати контроль над повідомленнями, які звучать в інтерв’ю, уважно ставитися до етичних питань, які постають при наданні трибуни таким персонам. Також це означає, що не варто брати інтерв’ю у правопорушників (у тому числі терористів) у прямому ефірі/наживо. Це загальносвітова практика, яку застосовують медіа, які дорожать репутацією і довірою аудиторії (наприклад, це правило прописане у Редакційних настановах Бі-Бі-Сі).

Щодо змісту інтерв’ю

Комісія журналістської етики висловлює негативне ставлення до форми та змісту інтерв’ю Дмитра Гордона з Наталією Поклонською та Ігорем Гіркіним. Зокрема до фактів недотримання етичних норм та професійних стандартів. Комісія вважає, що неспроможність чи небажання інтерв'юера працювати за професійними стандартами завадило йому переконливо розкрити аудиторії погляди інтерв’юйованих.

Дмитро Гордон не у всіх випадках коментував висловлювання інтерв'юйованих, які зокрема заперечували право українського народу на державність, суверенітет України у рамках міжнародно визнаних кордонів, самостійність українського народу в ухваленні рішень, у виборі шляху розвитку суспільства і держави. Він не ставив запитань щодо причин, з яких інтерв'юйовані мають і висловлюють антиукраїнські і в цілому антигуманістичні погляди і переконання. Наприклад, Поклонська в одному із епізодів говорить: «…Мы потом впоследствии обратились к Президенту России за помощью, потому что мы бы сами не выжили. Я понимаю, почему к президенту России. Потому что это наша историческая родина. Мы русскоязычные. Мы не обратились к Обаме, и у нас не черные человечки. Тогда бы я удивилась. Они – наши, зеленые человечки». Журналіст ніяк не реагує на расистське висловлювання інтерв’юйованої.

У значному числі епізодів інтерв'ю могло скластись враження, що автор не лише погоджується з цими поглядами, а й схвалює їх, а також дії, спричинені такими поглядами. Враження від заяв автора на початку інтерв'ю про те, що він дотримується протилежних поглядів, згладжується тривалістю розмов, упродовж яких Дмитро Гордон демонструє люб'язне ставлення до Поклонської та Гіркіна.

Комісія з журналістської етики вважає, що Дмитро Гордон порушив принципи етичного ставлення до аудиторії. Його поблажливе та схвальне ставлення, без реакції на радикальні односторонні висловлювання, призвело до одностороннього висвітлення інтерв'юйованих. Таким чином інтерв’юер позбавив аудиторію частини інформації, необхідної для того, щоби вона мала змогу дійти власних обґрунтованих висновків.  

Щодо погроз життю журналіста

Після оприлюднення зазначених інтерв’ю у соціальних мережах поширювалися погрози фізичної розправи Дмитру Гордону. У зв’язку з цим КЖЕ заявляє, що неспроможність і небажання журналіста дотримуватись етичних принципів та стандартів, як і низька якість оприлюднених матеріалів, не мають бути підставами для погроз життю і здоров'ю авторок та авторів матеріалів, які не відповідають суспільним настроям, а тим більше для дій, скерованих на розправу над такими людьми.

Щодо співпраці із спецслужбами

Журналіст перестає виконувати свої основні функції, якщо він є агентом спецслужб. Відтак викликають осуд непідтверджені заяви Дмитра Гордона про співпрацю з українськими спецслужбами та правоохоронними органами. Також КЖЕ засуджує можливість використання фахівців, які працюють у медіасфері (у тому числі й журналістів), спецслужбами у власних цілях. Адже таким чином аудиторію вводять в оману щодо цілей і способів здійснення журналістської діяльності.

 

 

Окрема думка членів КЖЕ Сергія Гузя та Тетяни Печончик

Свобода слова та вираження думок – ключовий елемент побудови демократичного суспільства. Реалізація цього права, гарантованого Конституцією України, неможлива без повних та різноманітних джерел інформації, навіть у тому випадку, якщо ці джерела дратують або обурюють частину суспільства. Будь-які обмеження щодо свободи слова та поширення думок мають бути чітко визначенні законами України, а у випадку професійних етичних стандартів – правилами поведінки журналістів (Етичного кодексу українського журналіста).

Відповідно до пункту 9 Декларації принципів поведінки, схваленого Міжнародною федерацією журналістів, діючи в рамках законодавства своєї країни, журналіст при вирішенні професійних питань визнає лише юрисдикцію колег, у тому числі і у разі втручання у його діяльність уряду або інших відповідальних осіб. Саме тому заяви та рішення Комісії з журналістської етики мають ключове значення для формування етичних правил та принципів медійної галузі України.

Підтримуючи заяву КЖЕ щодо неприпустимості закликів до розправи над журналістом, навіть у разі, якщо особи, з якими він спілкується, викликають загальне негативне ставлення чи сама робота журналіста є недостатньо професійною;

Підтримуючи заяву КЖЕ щодо неприпустимості співпраці журналістів зі спецслужбами, що підриває довіру до незалежності журналіста та наражає інших колег на небезпеку;

Підтримуючи заяву КЖЕ щодо права журналістів брати у диктаторів, воєнних злочинців, підозрюваних у тяжких міжнародних злочинах та інших подібних осіб, яких негативно сприймає та засуджує значна частина або і більшість аудиторії, бо часом такі особи є єдиним джерелом отримання суспільно важливої інформації, що обґрунтовує необхідність розмови з ними;

Поділяючи застереження КЖЕ, що у таких випадках журналісти та редакції повинні зберігати контроль над повідомленнями, які звучать в інтерв’ю, уважно ставитися до етичних питань, які постають при наданні трибуни таким персонам;

Маю висловити незгоду з позицією більшості членів КЖЕ щодо «негативного ставлення до форми та змісту інтерв’ю Дмитра Гордона з Наталією Поклонською та Ігорем Гіркіним. Зокрема до фактів недотримання етичних норм та професійних стандартів».

По-перше, ані Кодекс етики, ані Декларація принципів поведінки журналіста МФЖ, не містять жодних застережень чи правил щодо форми інтерв’ю, а факти недотримання етичних норм Кодексу в цих інтерв’ю не були встановлені КЖЕ. Більше того, застереження щодо форми інтерв’ю не встановлювалися і в попередніх рішеннях або рекомендаціях КЖЕ. Тому, на моє переконання, журналіст не може нести відповідальності за дотримання етичних правил, які не були визначені наперед.

По-друге, КЖЕ не встановило порушення Кодексу етики і щодо змісту інтерв’ю. Дискусійним питанням є те, чи підтримував Дмитро Гордон погляди та переконання осіб у тій частині, де мова може йти про дискримінацію громадян України за право на державність, суверенітет України у рамках міжнародно визнаних кордонів, самостійність українського народу в ухваленні рішень, у виборі шляху розвитку суспільства і держави. КЖЕ з цього приводу не зверталась за роз’ясненнями до Дмитра Гордона, а негативна оцінка його роботи побудована на суб’єктивному сприйнятті змісту інтерв’ю, хоча сам журналіст на самому початку заявив про свої погляди та переконання.

По-третє, жодні правила Кодексу етики чи Декларації принципів поведінки журналіста МФЖ не встановлюють вимог до журналіста висловлювати свою згоду чи незгоду з тим, що говорить особа, у якої беруть інтерв’ю. Більше того, вочевидь, що висловлювання такої згоди чи незгоди під час інтерв’ю може зашкодити отриманню повної інформації від інтерв’юера або взагалі зробити неможливим отримання такої інформації.

Відповідно до діючих норм Кодексу етики та законодавства України журналіст взагалі може утримуватися (а часом навіть зобов’язаний утримуватися) від надання власних оцінок чи висловлювання своєї згоди або незгоди з тим, що говорить особа в інтерв’ю. Тож вочевидь, КЖЕ не може вимагати від журналіста розкриття його особистих поглядів та переконань для легітимізації того чи іншого матеріалу, у тому числі і інтерв’ю. Така вимога була б порушенням вже прав самого журналіста.

Також хотів би підкреслити, що КЖЕ, як орган саморегуляції журналістів, має повне право встановити ті чи інші правила поведінки та етичні стандарти для журналістів. Її рекомендації щодо висвітлення конфліктних тем, роботи журналістів за етичними стандартами під час війни мають не тільки професійне значення, але й мають бути гарантією вільного та демократичного розвитку суспільства у частині свободи слова та думок.

Відповідальність журналістів за порушення цих правил, у тому числі редакційних етичних правил, може наступати лише після того, як вони стали публічними або журналіст був з ними ознайомлений.

 

Коментарі