Щодо низки публікацій інформаційного порталу «Кур’єр» (м. Ізмаїл) 27 березня 2021

Вирішена
Текст скарги
Звинувачується «Кур’єр» (м. Ізмаїл)
Подавач — Олена Ігнатович
Статті кодексу: #3, #4, #6, #9, #12
Рішення комісії 27 березня 2021

Опис ситуації

На розгляд Комісії з журналістської етики 11.02.2021 року надійшла скарга від Олени Ігнатович на низку публікацій інформаційного порталу «Кур’єр» (м. Ізмаїл). Публікації доступні за посиланнями:
В Измаиле возле ледового катка на мужчину с ребенком напала неадекватная женщина с ножом
Телесные повреждения пострадавшего в результате поножовщины возле катка оказались тяжкими
Избрана мера пресечения фигурантке по делу о поножовщине возле катка в Измаиле

У скарзі йдеться про недотримання редакцією пунктів 3, 4, 6, 10, 12 Кодексу етики українського журналіста.

Скаржниця зазначає, що в статті ««В Измаиле возле ледового катка на мужчину с ребенком напала неадекватная женщина с ножом» «…журналістка, описуючи ситуацію, висвітлила події однобоко… Зокрема в своїй статті вона не посилалась на жодне з офіційних джерел, яке могло надати достовірну інформацію по інциденту… Журналістка називає випадок «преступлением», хоча свідчень правоохоронних органів за даною справою ще не було на момент публікації…Повністю викривлено ситуацію, оскільки надалі знайшлись свідки даного інциденту».

На думку скаржниці «вказано, що про ситуацію журналістам повідомили рідні 45-річного чоловіка. Натомість журналісти, не з’ясовуючи обставин, просто опублікували статтю. Окрім того, в матеріалі застосували припущення, що жінка може бути психічно хворою та бути на обліку. В реальності це не так. Дана стаття була поширена в місцевих групах в соціальній мережі Фейсбук з фотографією жінки. Інші ЗМІ такої інформації не подавали, відповідно, стаття викликала великий резонанс серед жителів міста і почалось цькування жінки, звинувачення в неадекватності… жінка потрапила до лікарні через стрес, викликаний такою публікацією». Також, вважає скаржниця, в публікації «наявне маніпулювання громадською думкою щодо реформування системи медицини, а саме закриття психоневрологічних диспансерів, що стало причиною появи на вулицях міста людей з неадекватною поведінкою».

В іншій публікації - «Телесные повреждения пострадавшего в результате поножовщины возле катка оказались тяжкими» - «журналістка Елена Киструй вказала, що в такому громадському резонансі винна поліція, оскільки вони не надали вчасно інформації. Разом з тим, вважаємо, що це не виправдовує дій журналістки, оскільки перш за все вона має керуватись журналістськими стандартами та дотримуватись етики».

Пізніше, в статті «Избрана мера пресечения фигурантке по делу о поножовщине возле катка в Измаиле», «… журналісти вказали, що жінка має неврологічне захворювання та є інвалідом, що також дискредитує жінку в очах суспільства, оскільки захворювання пов’язано з порушенням опорно-рухового апарату, однак, для людей, що  не розбираються в таких питаннях, може скластися думка, що жінка дійсно має психологічні проблеми».

Скаржниця вважає, що «такі публікації є свідомим порушенням норм журналістської етики, оскільки журналіст зобов’язаний зробити все можливе для виправлення будь-якої поширеної інформації, якщо вона не відповідає дійсності, чого в результаті зроблено не було. Відсутнє збалансоване представлення точок зору опонентів, в даному випадку, об’єктом критики стала лише одна сторона». 

Комісія звернулася з листом до редакції інформаційного порталу «Кур’єр» (м. Ізмаїл) з проханням надати коментарі щодо вказаного матеріалу та зазначених у скарзі аргументів. Попри готовність редакції обговорювати проблеми дотримання етичних стандартів у зазначених публікаціях, в кінцевому результаті, з посиланням на пораду власних юристів, редакція, в особі головного редактора Світлани Івлевої, відмовилась вносити зміни до оскаржуваних матеріалів, зазначивши про готовність у подальшому висвітлювати судовий розгляд справи з дотриманням балансу сторін.

Відповідні етичні стандарти та їх дотримання

Пунктом 3 Кодексу етики українського журналіста передбачено:

Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. При цьому не виключається його право на журналістське розслідування, пов'язане з тими або іншими подіями і фактами, якщо суспільна значущість інформації, яка збирається і поширюється журналістом є вищою, ніж приватні інтереси особи.

Пунктом 4 Кодексу етики українського журналіста передбачено:

Висвітлення судових процесів має бути неупередженим щодо звинувачених. Журналіст не може називати злочинцем до відповідного рішення суду.

Пунктом 6 Кодексу етики українського журналіста передбачено:

Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.

Пунктом 10 Кодексу етики українського журналіста передбачено:

Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів.

Пунктом 12 Кодексу етики українського журналіста передбачено:

Журналіст зобов’язаний зробити все можливе для виправлення будь-якої поширеної інформації, якщо виявилося, що вона не відповідає дійсності.

Комісія уважно дослідила лише ті оскаржувані публікації, які розміщені на інтернет-порталі «Кур’єру» (аналогічні або подібні матеріали у друкованій версії видання не розглядалися).

Усі три публікації висвітлюють резонансні події конфлікту з завданням тяжких тілесних ушкоджень, що сталися 13 січня 2021 року у парку міста Ізмаїл біля ковзанки. Вказані події набули широкого розголосу у соцмережах та неоднозначну інтерпретацію. На думку Комісії, редакція мала усі підстави для детального висвітлення як усіх обставин, так і ролі та характеру учасників конфлікту. В той же час, саме неоднозначність трактувань та резонанс події покладали на редакцію обов’язок ретельного дотримання усіх професійних та етичних стандартів журналіста. Усі оскаржувані матеріали підготовлені одним автором, журналісткою Оленою Кіструй.

Перший матеріал «В Измаиле возле ледового катка на мужчину с ребенком напала неадекватная женщина с ножом», був опублікований 14 січня 2021 року, наступного дня після конфлікту.

В публікації автор кілька разів використовує оціночні судження щодо обставин події: «вопиющий случай», «мирно прогуливался», «весело и беззаботно играли в снежки», «неожиданно напала» та інші, що створюють певне емоційне ставлення аудиторії до обставин та учасників подій, та не відповідають з’ясованим у подальшому обставинам конфлікту. При цьому джерела інформації про обставини конфлікту редакція не зазначила, а самі події подала упереджено, чим порушила пункти 4 та 6 Кодексу етики.

У цьому ж матеріалі автор зазначає: «Как выяснилось, нападавшая может быть психически нездоровой и состоять на учете…» - посилаючись лише на «свідків події». У подальшому автор посилається на відомості, надані родичами постраждалої особи, не зазначивши, чи були вони свідками події. Автор зазначає, що намагалася перевірити цю інформацію в правоохоронних органах. І хоча редакція не отримала підтвердження чи спростування цієї інформації, автор не ставить її під сумнів. Більше того, робить подальші висновки про те, що «после закрытия психотделения Дунайской областной больницы в Измаиле о случаях неадекватного поведения лиц с психическими расстройствами приходится слышать всё чаще. И с этим надо что-то делать - страдают невинные люди...» Комісія вважає, що в цій ситуації редакція мала докласти більше зусиль для перевірки такої інформації, так як її оприлюднення суттєво впливає на обставини та характер як самої події, так і учасників конфлікту. На думку Комісії, таким чином автор порушила пункти 3 та 6 Кодексу етики.

Комісія бере до уваги той факт, що робота журналіста «по гарячих слідах» може призводити до помилок або передчасних висновків чи необґрунтованих припущень. Проте, обов’язок журналіста виправити помилки та надати аудиторії усю достовірну інформацію, яка відома редакції. Відмовившись від спростування або виправлення недостовірних відомостей, поширених у матеріалі «В Измаиле возле ледового катка на мужчину с ребенком напала неадекватная женщина с ножом», редакція порушила пункт 12 Кодексу етики.

Комісія не встановила умисного порушення автором пункту 10 Кодексу етики, адже на момент підготовки першої публікації автор та редакція цілком могли не мати контактів учасників конфлікту або їх адвокатів. У подальшому, як встановила Комісія, редакція та автор висвітлювали події більш збалансовано, надаючи і іншій стороні можливість викласти свої пояснення щодо обставин конфлікту.

У наступній публікації «Телесные повреждения пострадавшего в результате поножовщины возле катка оказались тяжкими», яка вийшла 16 січня, автор пояснює окремі обставини конфлікту, які стали відомі. Проте, провину за допущені неточності та недостовірну інформацію у першому матеріалі покладає на правоохоронні органи, звинувачуючи їх у тому, що «полиция (единственный официальный орган, который мог объективно прояснить ситуацию) не посчитала нужным сразу обнародовать предварительную версию преступления, сообщив лишь его предварительную квалификацию». Комісія звертає увагу, що таким чином автор та редакція намагаються перекласти відповідальність за перевірку інформації та достовірність оприлюднених фактів на інших осіб, які не мають відношення до поширення неперевірених фактів.

Також Комісія звертає увагу, що у цьому матеріалі підозрювану особу названо «злоумышленницей» до винесення вироку судом, що є порушенням пункту 4 Кодексу етики.

Останній з оскаржуваних матеріалів «Избрана мера пресечения фигурантке по делу о поножовщине возле катка в Измаиле», опублікований 19 січня 2021 року. Він посилається на розгляд справи у судовому засіданні та у ньому вперше представлена версія подій конфлікту від іншої сторони (підозрюваної по справі). Інформація містить уточнення стану здоров’я підозрюваної, зазначено, що вона людина з інвалідністю (1 група), має неврологічне захворювання. У контексті раніше поширеної інформації, таке уточнення могло б бути виправданим. Проте, автор чи редакція не вказали прямого спростування недостовірної інформації, поширеної раніше щодо психічного захворювання підозрюваної. Не спростований і зв'язок між зазначеним конфліктом та закриттям психіатричного відділення у Дунайській обласній лікарні, на якій редакція натякала у першій публікації.

Крім того, редакція не пояснила аудиторії, чи могло це неврологічне захворювання вплинути на розвиток подій під час конфлікту, та яким саме чином.

Відповідно до етичних стандартів: факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Проте автор, переповідаючи покази підозрюваної у судовому засіданні, використовує оціночні судження та власні припущення, натякаючи на умисні дії підозрюваної: «Примечательный момент - после нанесения ножевого удара злоумышленница аккуратно сложила орудие преступления в чехол и положила обратно в сумочку». Таким чином порушений пункт 9 Кодексу етики..

Висновок та рекомендації

Враховуючи викладені вище аргументи, Комісія з журналістської етики вважає, що в оскаржуваних матеріалах інформаційного порталу «Кур’єр» (м.Ізмаїл) порушені пункти 3, 4, 6, 9 та 12 Кодексу етики українського журналіста та оголошує редакції публічний осуд.

Комісія з журналістської етики рекомендує журналістам:

  • У судовому чи кримінальному репортажі встановлені факти мають бути чітко відокремлені від припущень чи непевних свідчень;
  • Редакція має докладати зусиль, аби розмежовувати факти та обставини справи, встановлені нею під час журналістського розслідування, від свідчень зацікавлених сторін;
  • Дотримуватись принципу презумпції невинуватості, допоки провина обвинувачених не буде встановлена в суді, та не називати підозрюваних «злочинцями», «зловмисниками» і т.п., так як до закінчення судового чи кримінального процесу такі особи є «підозрюваними» або «обвинуваченими»;
  • Бути обережними щодо поширення інформації про психічний стан або інші розлади здоров’я підозрюваних чи обвинувачених, якщо цей факт не доведений та не має прямого стосунку до обставин скоєння злочину;
  • Використовувати коректну термінологію щодо людей з інвалідністю та уникати застарілого вислову «інвалід»;
  • Уникати стереотипних узагальнень щодо скоєння злочинів за національністю, расою, політичними поглядами, соціальним статусом, рівнем статків, станом здоров’я і тому подібними критеріями. У разі якщо узагальнення є наслідком серйозних наукових чи соціологічних досліджень - обов’язково посилатися на такі дослідження.

Комісія з журналістської етики, відповідно до власного Положення, розглядає конфліктні ситуації етичного характеру як за зверненням журналіста, так і за зверненням інших фізичних та юридичних осіб, зацікавлених у етичній оцінці професійної діяльності конкретного журналіста, головного редактора, засновника або власника ЗМІ або державного органу, що має компетенцію у галузі масової інформації.

В той же час, відповідно до чинного законодавства України, рішення Комісії не можуть слугувати підставою для притягнення того чи іншого медіа до заходів юридичної відповідальності, носять просвітницький характер та є колективною оцінкою членами Комісії матеріалу у медіа, що розглядається.

 

Голова Комісії з журналістської етики                                                     Андрій Куликов 

 

Підготовлено у рамках проєкту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США  

На розгляд Комісії з журналістської етики 11.02.2021 року надійшла скарга від Олени Ігнатович на низку публікацій інформаційного порталу «Кур’єр» (м. Ізмаїл). 

Nike shoes | Air Jordan
Коментарі