Подати скаргу
Закрити пошук
Статус рішення:
Дружнє попередження

Щодо матеріалу про вибори українського судді до ЄСПЛ у Інтернет-виданні «Європейська правда»

Подавач:
Андрейко Олександр Олександрович
Дата подання:
23.07.2021
Скарга подана на:
Інтернет-видання «Європейська правда»
Статті кодексу:
01. Свобода слова та висловлювань, 06. Повнота та об’єктивнсть інформації, 08. Відсутність фальсифікації змісту, 09. Відокремлення фактів від припущень, 13. Заборона незаконних методів збору інформації

Рішення

Опис ситуації

До Комісії з журналістської етики 18 травня 2021 року надійшла скарга Андрейка Олександра Олександровича на матеріал Інтернет-видання «Європейська правда» «Цемент для страсбурзького суду: хто хоче стати новим суддею ЄСПЛ від України» за авторством Сергія Сидоренка, який було опубліковано 12 травня 2021 року, доступний за посиланням: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2021/05/12/7123075/.

Матеріал стосується проведення конкурсу на посаду судді Європейського суду з прав людини від України. Він складається з кількох частин: описової, яка змальовує перипетії щодо конкурсу та його важливість, та аналітичної, у якій автор надає власну оцінку кандидатам на посаду. Джерелом для матеріалу є анкети претендентів, розміщені на сайті Офісу Президента України.

Один з аналітичних підрозділів статті стосується кандидатів, які, на думку автора, є аутсайдерами конкурсу, і містить інформацію про заявника. Щодо Олександра Андрейка там міститься така інформація:

«Лідер симпатій редакції – Олександр Андрейко з дуже потужним списком досягнень у сфері захисту прав людини. Він починав трудову кар’єру як інспектор податкової на Львівщині, потім пішов працювати юристом у Львівську ізоляторну компанію, а з 2014 року попрацював юристом на цементних заводах і одному заводі залізобетонних виробів. А ще – нетривалий час побув директором трьох бетонних заводів (очевидно, зовсім не фіктивно).

На запитання анкети про “досвід у сфері прав людини” він відповів дуже коротко: ходив на судові процеси. Навіть цікаво дізнатися, якою є справжня мета його участі у конкурсі».

На думку заявника, у матеріалі було порушено вимоги пунктів 1, 6, 8, 9 та 13 Кодексу етики українського журналіста.

15 липня 2021 року Комісія звернулася з листом до Інтернет-видання «Європейська правда» з проханням надати коментарі щодо вказаного матеріалу та зазначених у скарзі аргументів. Відповідь від видання надійшла 16 липня 2021 року. У ній головний редактор видання та автор статті, Сергій Сидоренко, зазначив, що заявник вже звертався до видання з проханням видалити згадку про себе в матеріалі, про що отримав аргументовану відмову. Головний редактор вважає, що у тексті немає «висновку про фіктивність», а, навпаки, зазначено, що Олександр Андрейко обіймав посади «очевидно, не фіктивно», адже ці пункти записані в його біографії, поданій до конкурсної комісії.

На думку автора матеріалу, заявник глибоко хибно розуміє принцип журналістики щодо відокремлення фактів від оцінок: матеріал розміщений в блоці аналітичних статей, а не в блоці новин; саме в цьому розділі мають бути саме оцінки та аналітичні висновки з боку редакції, а не лише факти. Що ж до скарги про викривлення змісту статті через перекручування місця роботи, то Сергій Сидоренко зазначає, що редакція готова була виправити відповідні претензії заявника, але не отримала від нього інформації про те, що слід виправити. Насамкінець, представник видання зазначає, що «Європейська правда» поширила дані з документу, опублікованого на сайті президента України, які апріорі належать до публічної інформації.

Перед початком розгляду цього звернення Комісія зазначає, що не аналізуватиме його на предмет порушення пункту 1 Кодексу через його декларативний характер: кожен матеріал, що виходить у медіа, є елементом свободи вираження поглядів його авторів. Решта ж положень Кодексу стосуються того, чи належним чином ця свобода вираження поглядів була реалізована і чи відповідала вона обмеженням, які накладає на журналіста професійна етика.

Відповідні етичні стандарти

Пункт 1 Кодексу етики українського журналіста: «Свобода слова та висловлювань є невід’ємною складовою діяльності журналіста».

Пункт 6 Кодексу етики українського журналіста: «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел».

Пункт 8 Кодексу етики українського журналіста: «Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу, тощо не повинні фальсифікувати зміст. Необхідно повідомляти аудиторію про подання відрепетируваних та реконструйованих новин».

Пункт 9 Кодексу етики українського журналіста: «Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення».

Пункт 13 Кодексу етики українського журналіста: «Журналіст не повинен використовувати незаконні методи отримання інформації. Журналіст при зборі інформації діє в правовому полі України і може вдатися до будь-яких законних, в тому числі судових, процедур проти осіб, які перешкоджають йому в зборі інформації. Використання негласних прийомів збирання новин допускається лише тоді, коли це необхідно для забезпечення достовірності або точності матеріалу. Такі прийоми можуть бути виправдані лише у разі, коли іншими способами зібрати інформацію неможливо».

Щодо порушень вимог пунктів 6 та 13 Кодексу

Кодекс висуває низку вимог до того, щоб факти, які наводяться у матеріалі, були належним чином верифіковані та підтверджені джерелами, що містять достовірну інформацію. В той же час, Кодекс також висуває вимоги і щодо належності способів збору інформації: матеріал, побудований на порушенні вимог захисту персональних даних та надмірному втручанні у право на повагу до приватного життя особи, що згадується в матеріалі, не відповідатиме вимогам Кодексу.

Заявник скаржиться на те, що автор матеріалу висловлює свою думку винятково на підставі анкет та поданих документів, а також без належних на те підстав поширює його персональні дані. В той же час, проводити аналіз на підставі достовірних джерел та робити власні оцінки відповідних анкет є невід’ємним правом журналіста, ба більше – його обов’язком у випадках, коли тема є настільки значущою, як вибір судді, який буде долучений до вирішення міждержавних спорів проти України. Джерелом матеріалу є анкети, розміщені на сайті Офісу Президента. Така інформація, безумовно, вже є у публічному доступі, а тому єдина роль журналіста у цьому випадку – це роль посередника щодо донесення цієї інформації до загалу.

З огляду на те, що Сергій Сидоренко при підготовці цього матеріалу навів належні джерела інформації, які лягли в основу його аналізу, а також виконав соціальну роль журналіста, що полягає, серед іншого, у громадському нагляді за важливими подіями, то Комісія вважає аргументи заявника безпідставними. Саме тому Комісія доходить висновку про відсутність у розглядуваному матеріалі порушень вимог пунктів 6 та 13 Кодексу.

Щодо порушень вимог пункту 8 Кодексу

Пункт 8 Кодексу висуває вимоги щодо належності редакційної обробки матеріалів, що стали основою для тексту, та уникнення перекручувань. Заявник вважає, що «видання … назвало статтю та однин із заголовків публікації, використовуючи фрагменти (частково перекручені) назв підприємств місць роботи учасника конкурсу…», а також не пояснило пов’язаність діяльності відповідних підприємств з тематикою конкурсу.

Підзаголовок «Бетон, ізоляція, прокуратура» підводить читачів до іронічної оцінки компетенцій наступних кандидатів щодо можливого зайняття важливої посади, що подається у трьох наступних абзацах тексту. У цьому розумінні, іронія та гумор є засобами, до яких журналіст може вдаватися і в аналітичних матеріалах, задля приваблення та утримання уваги читача. Підзаголовок згадує продукти, які виробляли компанії, в яких працював Олександр Андрейко – і це справді створює враження про заявника як про людину, яка не має достатніх знань у сфері прав людини. Також Комісія зважає на те, що редакція готова була усунути це виправлення, а, втім, заявник не надав для цього достатньої інформації.

З огляду на це, Комісія не бачить підстав стверджувати порушення вимог пункту 8 Кодексу.

Щодо порушень вимог пункту 9 Кодексу

Пункт 9 Кодексу вимагає належного відокремлення фактів від оціночних суджень та припущень при підготовці матеріалу, а також уникати необґрунтованих звинувачень щодо осіб, які згадуються. У тексті Сергія Сидоренка про заявника міститься фраза: «А ще – нетривалий час побув директором трьох бетонних заводів (очевидно, зовсім не фіктивно)».

Комісія вже наголошувала на тому, що використання гумору та іронії є припустимим у аналітичних матеріалах. В той же час, неприпустимою є ситуація, коли за використанням гумору приховуються звинувачення особи, що не мають під собою належних фактів. Фраза «(очевидно, зовсім не фіктивно)» у контексті тону попередніх абзаців наштовхує читача на чітку думку про фіктивність одночасного зайняття Олександром Андрейком директорських посад на трьох бетонних заводах. В той час, як це справді може бути правдою, фактів на підтвердження цього припущення автором матеріалу не наведено. Відповідь редакції на це звинувачення, надана Комісії, також є непереконливою.

З огляду на це, Комісія вважає, що відповідне припущення, незважаючи на базування на анкеті заявника, не було належним чином відділене від самого факту та не має під собою підґрунтя: коментарів експертів щодо такої ситуації, якогось фактажу, що свідчив би про фіктивність його директорства тощо. Тому Комісія вважає, що Сергій Сидоренко та «Європейська правда» при публікації матеріалу припустилися порушення вимог пункту 9 Кодексу.

Висновок та рекомендації

Зважаючи на викладене вище, Комісія вважає, що матеріал Інтернет-видання «Європейська правда» «Цемент для страсбурзького суду: хто хоче стати новим суддею ЄСПЛ від України» за авторством Сергія Сидоренка, який було опубліковано 12 травня 2021 року, порушує вимоги пункту 9, але відповідає вимогам пунктів 6, 8 та 13 Кодексу етики українського журналіста. З огляду на оперативну реакцію редакції та висвітлення нею суспільно важливої тематики у матеріалі, Комісія обмежується винесенням дружнього попередження Сергію Сидоренку та Інтернет-виданню «Європейська правда».

Комісія з журналістської етики нагадує про власну заяву щодо неприпустимості зловживання оціночними судженнями та рекомендує редакційним колективам розробляти єдині правила для авторів, які виступають у жанрі «журналістика думок»: наприклад, настанови для ведучих прямих ефірів або рамкові правила для блогерів. Зберігаючи плюралізм поглядів та свободу слова, редакція має виключити випадки, коли медіа перетворюється на майданчик для поширення упереджених висловлювань або неперевіреної інформації під виглядом оціночних суджень, в тому числі, висловлених у гумористичній формі.

 

                   Голова Комісії                                       Андрій Куликов

Текст скарги

До Комісії з журналістської етики 18 травня 2021 року надійшла скарга Андрейка Олександра Олександровича на матеріал Інтернет-видання «Європейська правда» «Цемент для страсбурзького суду: хто хоче стати новим суддею ЄСПЛ від України» за авторством Сергія Сидоренка, який було опубліковано 12 травня 2021 року, доступний за посиланням: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2021/05/12/7123075/.

Матеріал стосується проведення конкурсу на посаду судді Європейського суду з прав людини від України. Він складається з кількох частин: описової, яка змальовує перипетії щодо конкурсу та його важливість, та аналітичної, у якій автор надає власну оцінку кандидатам на посаду. Джерелом для матеріалу є анкети претендентів, розміщені на сайті Офісу Президента України.

Один з аналітичних підрозділів статті стосується кандидатів, які, на думку автора, є аутсайдерами конкурсу, і містить інформацію про заявника. Щодо Олександра Андрейка там міститься така інформація:

«Лідер симпатій редакції – Олександр Андрейко з дуже потужним списком досягнень у сфері захисту прав людини. Він починав трудову кар’єру як інспектор податкової на Львівщині, потім пішов працювати юристом у Львівську ізоляторну компанію, а з 2014 року попрацював юристом на цементних заводах і одному заводі залізобетонних виробів. А ще – нетривалий час побув директором трьох бетонних заводів (очевидно, зовсім не фіктивно).

На запитання анкети про “досвід у сфері прав людини” він відповів дуже коротко: ходив на судові процеси. Навіть цікаво дізнатися, якою є справжня мета його участі у конкурсі».

На думку заявника, у матеріалі було порушено вимоги пунктів 1, 6, 8, 9 та 13 Кодексу етики українського журналіста.

Поділитись