Приєднуйтесь до нас:
Зустрілися з непрофесійними діями журналістів? Подайте скаргу

Мова ворожнечі в інформаційному просторі Криму 26 березня 2018

Intern в OSCE Project Co-ordinator in Ukraine, студентка НаУКМА

25 березня 2018 року у рамках XV Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays відбулась дискусія на тему "Мова ворожнечі в інформаційному просторі Криму: масштаб і наслідки", під час якої представники Комісії з журналістської етики, Центру інформації про права людини та Кримської правозахисної групи презентували своє унікальне дослідження.

Станом на 2018 рік це є перший інформаційно-аналітичний звіт, який описує етапи розгортання, а згодом і масштабного використання мови ворожнечі в інформаційному просторі Криму. Таке дослідження було проведено експертами та моніторами Кримської правозахисної групи та Центром інформації з прав людини, у якому, перш за все, були обрані джерела, що мовили на території Криму після його окупації Російською Федерацією.

Серед них можна виокремити сайти органів кримської «влади» (Правительство Республики Крым, Госсовет Республики Крым, Правительство Севастополя та інші), кримських ЗМІ (телеканали – Первый крымський та НТС Севастополь, газет – Крымськая правда, Слава Севастополя, Крымские известия, інтернет-видання – Крыминформ, РИА Крым, Форпост Севастополь).

Варто зауважити, що більшість цих інформаційних ресурсів фактично фінансується з бюджету РФ, aбо ж контролюється окремими депутатами ГосДуми РФ. За підсумками дослідження було встановлено, що мова ворожнечі відносно соціальних i етнічних/національних груп людей на сайтах ЗМІ та “держорганів” Криму була виражена 718-ма прикладами негативних, проте традиційних для російського інформаційного потоку лексем.

Українців зокрема називали так: бандеровцы, фашистская мразь, каратели, марионетки Запада тощо. У свою чергу, ворожими назвами були також наділені кримські татари – джихадисти, кримськотатарські радикали, русофоби тощо, a також прихильники Євромайдану – євромайдауни, київський бродячий цирк, герої бандерівської праці та інші. Окрім цих груп мова ворожнечі також спрямовувалась проти мусульман, членів та прихильників Меджлісу кримськотатарського народу, віруючих УПЦ КП та УГКЦ, журналістів та правозахисників, мігрантів та свідків Єгови.

Учасники дослідження зауважили, що масштаби використання мови ворожнечі стосовно українців зменшились у 2017 році порівняно з 2014 роком. Така тенденція може бути пов'язана з замовчуванням тематики «украинских карателей» та фокусуванням на російських нагальних темах на міжнародному рівні – війна у Сирії, боротьба проти США, санкції проти Росії. Такий дискурс є досить цікавим для обговорення українським населенням та владою, оскільки зміна методології російських новинних агентсв є відчутною та може мати майбутні наслідки й прогнози. На мою думку, суттєве зменшення згадування України у інформаційному просторі Криму може означати нівелювання спогадів про Україну та його забуття населенням Криму.

Цілком очевидно, що на півострові наразі існує багато питань та проблем пов'язаних з порушенням прав людини, утисками кримських татар, українськомовного населення, журналістів та правозахисників, людей сповідуючих інші релігії тощо. Дане дослідження мови ворожнечі у новинних агенціях Криму підтвердило систематичне та ціленаправленне використання російською владою ресурсу інформації як зброї та методу боротьби. Насаджування проросійських думок, усупереч нормам журналістської етики та постулатам прав людини вже давно входило у методологію інформаційної політики Росії.

Одним з ключових пунктів дослідження були висновки та рекомендації Україні задля боротьби проти мови ворожнечі у Криму. Серед них – порушення кримінальних справ прокуратурою Автономної Республіки Крим (яка наразі працює в Києві – пр.автора) проти розпалювання ненависті та насилля журналістами в Криму, акцентування українською стороною уваги Міжнародного Суду ООН на порушення Росією Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, а також ціленаправлена робота дипломатичного корпусу України на продовження санкцій проти Росії нашими міжнародними партнерами.

Я цілком погоджуюсь з учасниками дослідження стосовно рекомендацій, які Україна може застосовувати у боротьбі з інформаційною війною, яку веде проти нас Росія. Декілька власних рефлексій все ж таки виникнули в мене у ході дискусії.  Інформація та її своєчасне використання є одним з видів здобуття сили “привабливості” держави або формування жорсткої антипатії до інших націй, як писав американський дослідник Джозеф С. Най. Пропагандистська машина Росії є однією з найрозвинутіших в світі, яка цілковито розуміє, що саме фраза “winning hearts and minds» є ключовою у сучасних методах боротьби та здобуття сили.

Таким чином, я би хотіла додати ще одну рекомендацію. Чому би Україні не розвивати свій контент, свої інформаційні ресурси, здатні змушувати людей задумуватись та критично мислити? Дійсно, Україна не може цілковито протистояти всьому бруду, який виливається проти неї та її громадян у російських медіа та ЗМІ. Проте Україна може надавати точкові удари по критичним питанням, які би в першу чергу, відображали людянність, гуманність та «інакшість» нашої держави від держави-агресора. 

Information is power, so choose your information wisely

Коментарі